

TMS REHABILITATION центри які надають безоплатну психологічну підтримку ветеранам, постраждалим внаслідок збройної агресії та їхнім родинам, у тому числі дітям.
Робота центру базується на ізраїльських методиках подолання наслідків ПТСР, які адаптовані в українських реаліях та здійснюється під постійним керівництвом досвідчених фахівців, які пройшли через десятиліття військових операцій.
Як показує практика, повернення до мирного життя є тривалим та складним процесом. Жахи війни, втрати близьких та моральні травми мають руйнівний ефект. Своєчасна та професійна психологічна допомога дають можливість поступово адаптуватися до реалій мирного життя, а також мінімізувати і навіть уникнути симптомів посттравматичного стресового розладу.

Напрям фізичної реабілітації у ТМС «Боремось за Україну» очолює Сосновський Володимир Володимирович - старший викладач кафедри медичної біології та спортивної дієтології Національного університету фізичного виховання і спорту України, доктор філософії з біології.
Наша команда підтримує ветеранів та постраждалих внаслідок війни на шляху до відновлення та повернення до повноцінного життя. Ми поєднуємо доказову медицину, сучасні підходи та інноваційні технології реабілітації. У роботі застосовуємо індукційні апарати, методи кінезіотейпування, акупунктуру, лікувальні масажі, а також персональний термотерапевтичний масажер-стимулятор N6, що сприяє полегшенню болю, зменшенню напруги та стимуляції регенерації тканин.




Реабілітаційні програми розробляються індивідуально, з урахуванням стану кожного пацієнта. Такий підхід дозволяє ефективно відновлювати рухові функції, зменшувати біль, покращувати мобільність і запобігати подальшим ускладненням.
Потребуєте підтримки? Звертайтеся – ми поруч, аби пройти цей шлях разом.

Актуальна допомога
Своєчасна та професійна психологічна допомога дають можливість поступово адаптуватися до реалій мирного життя.

Унікальний підхід
Центр TMS Rehab впроваджує перевірені десятиліттями практики ізраїльських спеціалістів, надаючи всебічну підтримку ветеранам та їхнім родинам у процесі повернення до мирного життя.

Хто може звернутися за допомогою
-
ветерани та члени їх родин
-
жінки
-
цивільні особи звільнені з полону та члени їх родин

Онлайн консультації
Для тих, хто віддає перевагу віртуальному спілкуванню. Онлайн-консультації через відеоконференції дозволяють отримати психологічну підтримку в будь-якому місці.

Офлайн консультації
Якщо ви віддаєте перевагу особистому спілкуванню, ми чекаємо на вас у наших центрах "TMS Rehabilitation". Тут ви зможете спілкуватися з психологами особисто.

Групові сесії
Для тих, хто відчуває себе більш комфортно у груповому середовищі. Групові сесії дозволяють обмінюватися досвідом та підтримувати один одного. Це дозволяє забезпечити психологічну підтримку на місці, де це найбільше потрібно.

Консультації в шпиталях
Наші психологи також відвідують лікарні та шпиталі, щоб надавати психологічну допомогу ветеранам, які перебувають у медичних закладах.

Виїзди до регіонів (мобільні консультації)
Наші психологи готові виїхати до регіонів, щоб надати психологічну допомогу там, де ви перебуваєте.

Індивідуальні та сімейні сесії:
Ви можете обрати індивідуальну консультацію для роботи з психологом один на один або сімейну консультацію для підтримки усієї вашої родини, оскільки, підтримка близьких грає важливу роль у процесі відновлення.
TMS REHABILITATION INSTAGRAM








![Як часто останнім часом ви чуєте «Все буде добре»?
Люди говорять її іншим і часто повторюють її собі.
У кризові періоди – після втрат, травм, війни, повернення до цивільного життя – людина шукає хоч якийсь знак стабільності. І тоді «Все буде добре» стає швидким заспокоєнням: ніби обіцянкою, що реальність скоро сама вирівняється, без наших рішень, дій і болючих кроків.
Проблема в тому, що цей вислів, пам’ятаємо, спочатку підтримуючий, згодом легко перетворюється на зависання, в якому людина терпить. Людина починає чекати, що «якось воно вирішиться», замість того, щоб стикнутися з реальністю та рухатися вперед. Вона терпить біль, дискомфорт, невизначеність, уникає розмов, відтягує зміни, мовчить про свої потреби. Бо десь всередині звучить: «Потерпи ще трохи. Скоро стане так, як було раніше».
Але «як було раніше» вже не повернеться. Особливо після наших українських реалій, війни, травм.
Так починається внутрішній конфлікт: одна частина особистості намагається тримати ілюзію майбутнього, яке «обов’язково стане кращим», інша частина бачить реальність і тихо протестує. Цей розрив виснажує. З’являється емоційне вигорання, апатія, злість на себе за те, що нічого не змінюється. Людина відчуває себе застряглою між очікуванням і дійсністю.
Особливо чутливими до даного внутрішнього конфлікту є військові. Досвід війни вчить витримувати, стискати зуби, мовчати, не розклеюватися. Фраза «Все буде добре» ніби дозволяє продовжувати цю тактику і в мирному житті –терпіти замість жити, чекати замість діяти. Але цивільна реальність вимагає іншого: чесності з собою, прийняття змін, розмови про потреби, пошуку опори, а не прихованогоочікування, що «все само минеться, налагодиться».
В житті не може все бути добрим. Але багато що може стати краще, якщо ми перестаємо терпіти і починаємо діяти.
То що ж говорити замість «Все буде добре»?, - запитаєте ви.
Варто проговорювати підтримувальні фрази, які не заперечують реальність, а дозволяють бути в ній [гортайте карусель].
Це не заспокійливі мантри – це основа внутрішньої опори.
Справжні зміни починаються тоді, коли ми перестаємо повторювати «Все буде добре» - і нарешті починаємо слухати себе та інших.](https://scontent-lhr8-1.cdninstagram.com/v/t51.82787-15/602866173_17991562400904492_4106845289433187684_n.jpg?stp=dst-jpg_e35_tt6&_nc_cat=107&ccb=7-5&_nc_sid=18de74&efg=eyJlZmdfdGFnIjoiQ0FST1VTRUxfSVRFTS5iZXN0X2ltYWdlX3VybGdlbi5DMyJ9&_nc_ohc=VyWwDyvrdwAQ7kNvwEh_HFC&_nc_oc=AdlypUvTlk_Jlo4GNZM_ugYEpT0A2S2awlnmpTziyGfAFjbV_pRh21OezKZI310ezuw&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent-lhr8-1.cdninstagram.com&edm=ANo9K5cEAAAA&_nc_gid=DQs1FNVRQcGk0zCrIxNdWQ&oh=00_Aftl3A8KQZKbzcUEpOXvI0v1UMmheHVBrqFUhJmmsNDgfA&oe=69885812)
![Як часто останнім часом ви чуєте «Все буде добре»?
Люди говорять її іншим і часто повторюють її собі.
У кризові періоди – після втрат, травм, війни, повернення до цивільного життя – людина шукає хоч якийсь знак стабільності. І тоді «Все буде добре» стає швидким заспокоєнням: ніби обіцянкою, що реальність скоро сама вирівняється, без наших рішень, дій і болючих кроків.
Проблема в тому, що цей вислів, пам’ятаємо, спочатку підтримуючий, згодом легко перетворюється на зависання, в якому людина терпить. Людина починає чекати, що «якось воно вирішиться», замість того, щоб стикнутися з реальністю та рухатися вперед. Вона терпить біль, дискомфорт, невизначеність, уникає розмов, відтягує зміни, мовчить про свої потреби. Бо десь всередині звучить: «Потерпи ще трохи. Скоро стане так, як було раніше».
Але «як було раніше» вже не повернеться. Особливо після наших українських реалій, війни, травм.
Так починається внутрішній конфлікт: одна частина особистості намагається тримати ілюзію майбутнього, яке «обов’язково стане кращим», інша частина бачить реальність і тихо протестує. Цей розрив виснажує. З’являється емоційне вигорання, апатія, злість на себе за те, що нічого не змінюється. Людина відчуває себе застряглою між очікуванням і дійсністю.
Особливо чутливими до даного внутрішнього конфлікту є військові. Досвід війни вчить витримувати, стискати зуби, мовчати, не розклеюватися. Фраза «Все буде добре» ніби дозволяє продовжувати цю тактику і в мирному житті –терпіти замість жити, чекати замість діяти. Але цивільна реальність вимагає іншого: чесності з собою, прийняття змін, розмови про потреби, пошуку опори, а не прихованогоочікування, що «все само минеться, налагодиться».
В житті не може все бути добрим. Але багато що може стати краще, якщо ми перестаємо терпіти і починаємо діяти.
То що ж говорити замість «Все буде добре»?, - запитаєте ви.
Варто проговорювати підтримувальні фрази, які не заперечують реальність, а дозволяють бути в ній [гортайте карусель].
Це не заспокійливі мантри – це основа внутрішньої опори.
Справжні зміни починаються тоді, коли ми перестаємо повторювати «Все буде добре» - і нарешті починаємо слухати себе та інших.](https://scontent-lhr8-1.cdninstagram.com/v/t51.82787-15/602866173_17991562400904492_4106845289433187684_n.jpg?stp=dst-jpg_e35_tt6&_nc_cat=107&ccb=7-5&_nc_sid=18de74&efg=eyJlZmdfdGFnIjoiQ0FST1VTRUxfSVRFTS5iZXN0X2ltYWdlX3VybGdlbi5DMyJ9&_nc_ohc=VyWwDyvrdwAQ7kNvwEh_HFC&_nc_oc=AdlypUvTlk_Jlo4GNZM_ugYEpT0A2S2awlnmpTziyGfAFjbV_pRh21OezKZI310ezuw&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent-lhr8-1.cdninstagram.com&edm=ANo9K5cEAAAA&_nc_gid=DQs1FNVRQcGk0zCrIxNdWQ&oh=00_Aftl3A8KQZKbzcUEpOXvI0v1UMmheHVBrqFUhJmmsNDgfA&oe=69885812)



